---

Російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року з прихованого військового вторгнення Російської Федерації на територію Автономної Республіки Крим. Цей збройний конфлікт став найбільшим і найкривавішим у Європі з часів Другої світової війни. Він пройшов шлях від гібридної агресії та локальних боїв на Донбасі до повномасштабного загарбницького вторгнення з метою ліквідації української державності та геноциду українського народу.

Нижче наведено детальний хронологічний опис усіх етапів цієї війни з 2014 року до теперішнього часу.

---

1. Передісторія конфлікту та геополітичний контекст

Коріння війни лежить в імперських амбіціях керівництва РФ, яке розглядає руйнування СРСР як «геополітичну катастрофу». Москва прагнула повернути Україну у сферу свого повного політичного та економічного контролю.

• Листопад 2013 року: Кабінет Міністрів України за вказівкою президента Віктора Януковича призупинив підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
• Листопад 2013 — лютий 2014 року: В Україні спалахнула Революція Гідності. Громадяни вийшли на масові протести проти корупції та проросійського курсу влади. Після розстрілу протестувальників у центрі Києва Янукович утік до Росії. Скориставшись тимчасовим вакуумом влади у Києві, Кремль запустив заздалегідь підготовлений план анексії українських територій.

2. Початок війни: Окупація Криму (лютий — березень 2014)

• 20 лютого 2014 року: Офіційна дата початку тимчасової окупації Криму, зафіксована першими фактами незаконного перетину кордону збройними силами РФ через Керченську протоку. [1]
• 27 лютого 2014 року: Російські спецпризначенці без розпізнавальних знаків («зелені чоловічки») захопили будівлі Верховної Ради та Ради міністрів АР Крим у Сімферополі. [1]
• Березень 2014 року: Російські війська заблокували українські військові частини на півострові. 16 березня під дулами автоматів було проведено фейковий «референдум» про статус Криму. Вже 18 березня президент РФ Володимир Путін підписав незаконний договір про «прийняття Криму до складу Росії». [1]

3. Гібридна війна на сході України: АТО та ООС (2014–2022)

Навесні 2014 року Росія почала реалізацію проєкту «Новоросія», координуючи виступи проросійських колаборантів та засилаючи диверсійні групи у східні й південні області України. [1, 2]

• Квітень 2014 року: Загін під керівництвом офіцера ФСБ Ігоря Гіркіна захопив міста Слов’янськ та Краматорськ Донецької області. На частині територій Донеччини та Луганщини було проголошено терористичні утворення «ДНР» та «ЛНР». У відповідь Україна оголосила про початок Антитерористичної операції (АТО). [1, 2]
• Літо 2014 року (Переломний момент): Українська армія та добровольчі батальйони звільнили Маріуполь, Слов’янськ, Краматорськ та понад 70% окупованих територій Донбасу. Бачачи розгром своїх проксі-сил, наприкінці серпня Росія ввела на Донбас регулярні війська. Це призвело до трагедії під Іловайськом, де українські сили опинилися в оточенні та були розстріляні в «зеленому коридорі». [1]
• Мінські угоди (2014–2015): Для зупинки масштабного кровопролиття було підписано Мінськ-1 (вересень 2014) та Мінськ-2 (лютий 2015 після запеклих боїв за Дебальцеве та Донецький аеропорт). Росія систематично ігнорувала виконання безпекових пунктів цих угод. [1]
• 2018 рік: Формат АТО було змінено на Операцію Об’єднаних Сил (ООС) під керівництвом Збройних Сил України. Війна набула позиційного характеру вздовж лінії розмежування завдовжки близько 400 км. [1]

4. Повномасштабне вторгнення РФ (з 24 лютого 2022)

24 лютого 2022 року о 04:00 Росія розпочала масовані ракетні обстріли всієї території України та здійснила відкрите вторгнення з кількох напрямків: з території РФ, Білорусі та окупованого Криму. Метою Кремля було захоплення Києва за 3 дні, повалення законного уряду та ліквідація незалежності держави.

Головні битви та кампанії 2022 року:

• Оборона Півночі та Битва за Київ (лютий — квітень): Російські війська підійшли до околиць столиці. Українська армія та сили ТрО зупинили ворога в Бучі, Ірпені та Мощуні. Через логістичний колапс та опір ЗСУ на початку квітня Росія повністю відступила з Київської, Чернігівської та Сумської областей. На звільнених територіях світу відкрилися масові воєнні злочини та звірства окупантів (зокрема, Бучанська різанина).
• Оборона Маріуполя (березень — травень): Стратегічний порт на Азовському морі було повністю оточено. Українські захисники (серед яких бійці полку «Азов») тримали оборону на заводі «Азовсталь» у нелюдських умовах протягом 86 днів, відтягнувши на себе величезні сили ворога.
• Слобожанський контрнаступ (вересень): ЗСУ провели блискавичну та неочікувану операцію, звільнивши майже всю Харківську область (Балаклію, Ізюм, Куп’янськ) і змусивши російську армію панічно тікати.
• Звільнення Херсона (листопад): Єдиний обласний центр, захоплений Росією після 24 лютого, було деокуповано. Російські війська під тиском артилерії ЗСУ відступили на лівий берег Дніпра.
• Енергетичний терор: З жовтня 2022 року Росія почала систематичні масовані ракетні та дронові удари по критичній енергетичній інфраструктурі України, намагаючись занурити країну в повний блекаут.

Події 2023–2024 років:

• Битва за Бахмут та Авдіївку: Війна перейшла у виснажливу фазу артилерійського протистояння та міських боїв. Росія використовувала тактику «м’ясних штурмів» силами ПВК «Вагнер» та регулярних військ. Ціною колосальних втрат окупанти захопили зруйнований Бахмут у травні 2023 року, а Авдіївку — в лютому 2024 року.
• Контрнаступ ЗСУ 2023 року: Спроба прориву російської лінії оборони на півдні (на Мелітопольському та Бердянському напрямках) принесла обмежені результати через надщільне мінування територій та затримки в постачанні західного озброєння.
• Битва за Чорне море: Не маючи великого флоту, Україна за допомогою морських дронів (Magura V5) та далекобійних ракет знищила або серйозно пошкодила понад третину Чорноморського флоту РФ, змусивши російські кораблі повністю відступити з Криму до Новоросійська.
• Курська операція (серпень 2024): Збройні Сили України перенесли бойові дії на територію агресора, здійснивши раптовий прорив у Курську область Росії, взявши під контроль сотні квадратних кілометрів та створивши буферну зону. [1, 2, 3, 4, 5]

Поточний етап (2025–2026 роки):

Станом на червень 2026 року війна триває у форматі жорсткого протистояння на виснаження. [1, 2]

• Російські війська утримують близько 20% території України. Окупанти продовжують повільні, але кровопролитні спроби просування на Донбасі та регулярні ракетно-дронові атаки на українські міста.
• Україна активно використовує далекобійні дрони вітчизняного виробництва для ударів по нафтопереробних заводах, військових аеродромах та стратегічних об’єктах у глибокому тилу РФ.
• Міжнародна спільнота продовжує надавати фінансову та військову підтримку Україні, паралельно посилюючи економічні санкції проти Росії. [1, 2, 3, 4, 5, 6]

5. Наслідки війни

Російська агресія спричинила масштабну гуманітарну та демографічну катастрофу. []

• Втрати: Точна кількість загиблих військових залишається засекреченою обома сторонами, проте загальна кількість убитих та поранених оцінюється міжнародними аналітиками у величезні цифри (сумарні втрати з обох сторін наближаються до 2 мільйонів осіб). Росія несе безпрецедентні втрати, що значно перевищують показники будь-якого конфлікту з часів Другої світової війни. Загинули десятки тисяч цивільних українців.
• Біженці: Понад 6–7 мільйонів українців змушені були виїхати за кордон, ще близько 8 мільйонів стали внутрішньо переміщеними особами всередині країни.
• Руйнування: Повністю знищено десятки міст (Маріуполь, Бахмут, Мар’їнка, Авдіївку, Волноваху), підірвано Каховську ГЕС (червень 2023), завдано збитків екології та інфраструктурі на сотні мільярдів доларів. [1, 2, 3]

Ця війна є екзистенційним випробовуванням для України. На кону стоїть не просто збереження територій, а право українського народу на існування, свободу та власну культуру.

---